себекрай

себекра́й

Ю, ч., інд.-авт. Похідне від себе і край.

І все то – за: дарунок сили

за себекраєм: на, візьми,

аби дороги доль гуділи

всіма серцями і грудьми. (П-1:100);

оця утеча геть за себекрай —

то ніби виснений в дитинстві син... (П-1:203).