сирени
сире́ни
(лат. siren< грец. seirēn), сирен. 1. У давньогрецькій міфології – напівптахи-напівжінки, що начебто жили на острові біля узбережжя Південної Італії. Чарівним співом вони заманювали мореплавців до свого острова, присипляли їх, після чого мандрівники гинули. 2. перен. Спокусливі красуні, що зачаровують своїм голосом.
Кричало
якесь маленьке немічне
пташа
і земснаряд прохоплювався
раптом
високим зойком двох своїх
сирен... (ЧТ:159).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сирени — СИРЕ́НИ, ен, мн. Ряд водяних живородних ссавців з ластами й хвостовим плавцем, що зустрічаються в теплих морях і річках (дюгонь, морська корова, ламантин та ін.). Словник української мови у 20 томах
- сирени — сире́ни (від грец. σειρήν – морська німфа) ряд водяних ссавців. Живуть в Атлантичному та Індійському океанах. Великі рослиноїдні тварини (дюгонь, ламантин тощо). Об’єкт промислу. Інша назва – сиреноподібні. Словник іншомовних слів Мельничука
- сирени — Група водних ссавців, все життя проводять у воді, нездатні пересуватися на суходолі; часто можна спостерігати у вертикальній позі напіввисунутими з води; заселяють тропічні та субтропічні моря; дюгоні, ламантини та винищені морські корови. Універсальний словник-енциклопедія