спроневірений
спроневі́рений
А, -е, інд.-авт. Дієпр. пас. до спроневіра.
Туди, де неприхищеність
старечого знесилля, де журба
торохкає об стіни
мов горох,
де стеля нахилилась, ніби віко
віддавна спроневірених надій? (ЧТ:96);
Із чорної невіді зву я тебе — накликаю,
витаю, мов дух, спроневірений, чорний, жалкий... (ЧТ:109).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me