стожало

стожа́ло

А, с., присл., інд.-авт. Похідне від сто і жало.

І ти підносишся, гінкий, як слово-біль,

Гінкий, несамовитий, як стожало,

Жалів відьомських... (Т.1, кн.2:189);

Тота сльоза тебе іспопелить,

і лютий зойк завруниться стожало

ланами й луками. (П-1:144).