стожальний

стожа́льний

А, -е, інд.-авт. Похідне від сто і жальний.

...де розкошує маячня

моїх далеких недобутих марень

в калейдоскопі радосте-жалів,

над вежею стожальної покари

стрілою давніх і незбутніх днів... (ЧТ:154);

Куріє руїна. Кривавим стікає потоком,

і сонце татарське — стожальне – разить наповал. (П-1:45).