стомежа

стомежа́

І, ж., інд.-авт. Похідне від сто і межа.

Полон у полоні, межі стомежа,

ти вся — за горбами-горбами

натхнення і хорого серця ґанджа

з синами, хрунями, рабами. (П-1:131).