стонасторчений
стонасто́рчений
А, -е, інд.-авт. Похідне від сто і насторчений.
Кружеляє понад ними
вечір, крила розкриливши,
впав на горлицю із неба
стонасторчений коршак. (П-1:92).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me