усеблагий

А, -е, інд.-авт. Похідне від усе і благий.

Вторував

усеблагий дорогу до могили

одну. (Т.1, кн.2:157);

І снився Кар — зажурений такий,

немов отетерілий од докуки,

допоки мати заламає руки,

наш гріх відпустить Бог усеблагий. (П-2:128).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me