харалужа
І, ж. Ім. до харалужний, заст, поет. — сталевий. Сталь.
Хрести модрин. І запропалі лики
і дріт колючий — замість харалуж. (П-1:135);
Таке — аж очі мруж! —
горить з лабрадориту
і врочить долю, скриту
у криці харалуж. (П-1:179).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me