харалужа

І, ж. Ім. до харалужний, заст, поет. — сталевий. Сталь.

Хрести модрин. І запропалі лики

і дріт колючий — замість харалуж. (П-1:135);

Таке — аж очі мруж! —

горить з лабрадориту

і врочить долю, скриту

у криці харалуж. (П-1:179).