1. Словник поетичної мови Василя Стуса

щиголь

Гля, ч., розм. Різкий удар пальцем (перев. середнім або вказівним), зігнутим за допомогою великого пальця.

Зблизька вона здавалася майже мумією,

і щоб переконатися в тому остаточно,

я дав їй по носі щигля. (Т.1, кн.2:141).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щиголь — [шчигол'] -гл'а, ор. -глеим, м. (на) -гл'у/ -глеив'і, мн. шчиегл'і, шчиегл'іy два шчигл'і Орфоепічний словник української мови
  2. щиголь — ЩИ́ГОЛЬ¹, гля, ч. Невеликий співочий птах родини в'юркових, який має яскраве строкате оперення. Ми збирали насіння різних трав для канарків та щиглів (І. Франко); Листяний ліс зараз сповнений пташиного співу. Іволги змагаються з щиглями (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
  3. щиголь — щи́голь 1 іменник чоловічого роду, істота птах щи́голь 2 іменник чоловічого роду удар пальцем розм. Орфографічний словник української мови
  4. щиголь — I -гля, ч. Невеликий співочий птах родини в'юркових, який має яскраве строкате оперення. II -гля, ч., розм. Різкий удар пальцем (перев. середнім або вказівним), зігнутим за допомогою великого пальця (зазвичай в лоб або по голові). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. щиголь — Співочий птах, заселяє зарості Європи, частини Азії та Пн. Америки; довж. бл. 12,5 см. Універсальний словник-енциклопедія
  6. щиголь — Щи́голь, щи́гля, -глеві; щи́глі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. щиголь — ЩИ́ГОЛЬ¹, гля, ч. Невеликий співочий птах родини в’юркових, який має яскраве строкате оперення. Ми збирали насіння різних трав для канарків та щиглів (Фр., IV, 1950, 209); Листяний ліс зараз сповнений пташиного співу. Словник української мови в 11 томах
  8. щиголь — Щи́голь, -гля м. пт. Щеголь, Fringilla carduelis. ум. щиглик. Жвавий як щиглик. Левиц. Пов. 58. Думав собі щиглик громаду збірати. Грин. III. 663. Словник української мови Грінченка