1. Словник поетичної мови Василя Стуса

щовб

А, ч., обл. Крута вершина гори, стрімка скеля.

Утятий обрій дибиться, як щовб,

горить одна зоря і дуже щедра. (ЧТ:55);

На окраї життєвого дерзання,

на щовбі дум, колючім і стремкім,

так тяжко дожидатися прощання

з твоїм ім'ям і в імені твоїм. (ЧТ:149).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щовб — див. вершина Словник синонімів Вусика
  2. щовб — ЩОВБ, а, ч., діал. Шпиль гори; прямовисна скеля. Он там на заході з-за високого кам'яного щовба випливає вона [ріка] (І. Франко); – Їдемо та й їдемо і вибралися помаленьку на гору. Туди от на щовб (С. Олійник). Словник української мови у 20 томах
  3. щовб — -а, ч., діал. Шпиль гори; прямовисна скеля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. щовб — Щовб, -ба́, на -бі́; щовби́, -бі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. щовб — ЩОВБ, а, ч., діал. Шпиль гори; прямовисна скеля. Он там на заході з-за високого кам’яного щовба випливає вона [ріка] (Фр., VII, 1951, 262); — Їдемо та й їдемо і вибралися помаленьку на гору. Туди от на щовб (С. Ол., З книги життя, 1968, 61). Словник української мови в 11 томах
  6. щовб — Щовб, -бу м. що́вба, -би, ж. Крутая верхушка горы, утесъ. Новгород.-Сѣверск. у. Гайсин. у. Ходи бо геть: став саме на щовбу гори — посунешся у провалля. Могил. у. Переверни туту високу гору, що на ні є на щовді поставлений хрест. Гн. І. 204. Словник української мови Грінченка