Янус
(лат. Janus), -а, ч. 1. У давньоримській міфології — бог часу, будь-якого початку й кінця; зображувався з двома обличчями (старим і молодим), оберненими в різні боки. 2. перен. Підступна, лукава людина.
Дволикий Янус — кожне людське горе
і сльози серця — ніби лотоки
чи радості ачи біди — байдуже. (ЧТ:111).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- янус — Бог часу, (переносно) див. дворушник, двоєдушний, дволичний Словник чужослів Павло Штепа
- янус — -а, ч. 1》 У давньоримській міфології – бог часу, початку й кінця будь-чого; зображували з двома обличчями – старим і молодим, оберненими в різні боки. 2》 перен. Дворушник, підступна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- янус — рос. янус початку і кінця. 2. Переносно — дворушник, підступна людина. Eкономічна енциклопедія
- янус — я́нус (лат. Janus) 1. В давньоримській міфології бог часу, всякого початку й кінця. Зображували з двома обличчями – старим і молодим, оберненими в різні боки. 2. Переносно – дворушник, підступна людина. Словник іншомовних слів Мельничука
- Янус — У рим. міфології один з найдавніших богів, опікун брам, проходів і мостів, бог всякого початку; зображався із 2 обличчями, які дивилися в різні сторони; одне з гол. рим. божеств, яке не мало грец. відповідника; від імені Я. походить лат. назва січня (ianuarius). Універсальний словник-енциклопедія