Значення в інших словниках

  1. Янус — (лат. Janus), -а, ч. 1. У давньоримській міфології — бог часу, будь-якого початку й кінця; зображувався з двома обличчями (старим і молодим), оберненими в різні боки. 2. перен. Підступна, лукава людина. Словник поетичної мови Василя Стуса
  2. янус — -а, ч. 1》 У давньоримській міфології – бог часу, початку й кінця будь-чого; зображували з двома обличчями – старим і молодим, оберненими в різні боки. 2》 перен. Дворушник, підступна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. янус — рос. янус початку і кінця. 2. Переносно — дворушник, підступна людина. Eкономічна енциклопедія
  4. янус — я́нус (лат. Janus) 1. В давньоримській міфології бог часу, всякого початку й кінця. Зображували з двома обличчями – старим і молодим, оберненими в різні боки. 2. Переносно – дворушник, підступна людина. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. Янус — У рим. міфології один з найдавніших богів, опікун брам, проходів і мостів, бог всякого початку; зображався із 2 обличчями, які дивилися в різні сторони; одне з гол. рим. божеств, яке не мало грец. відповідника; від імені Я. походить лат. назва січня (ianuarius). Універсальний словник-енциклопедія