акростих

(гр. akrostichos — крайній рядок) вipш-загадка, в якому початкові букви рядків складають слово-вiдгадку:

У мене є одне кохання,

Котре не зраджу я вовiк;

Росло воно не день, не piк,

А зо мною виpостало

I квiткою pясною стало...

Hе одцвiте моє кохання,

А буде в сеpцi до сконання. (В.Самiйленко)

Джерело: Словник стилістичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акростих — Зовнішня, технічна прикраса канону, що являє собою фразу, складену з початкових букв ірмосів та тропарів канону; заст. краєгранесіє, краєстрочіє Словник церковно-обрядової термінології
  2. акростих — АКРОСТИ́Х, а, ч., поет. Вірш, у якому перші літери рядків утворюють слово або речення. Автор нашого вірша в акростиху називав себе Александром Падальським (Фр., XVI, 1955, 326). Словник української мови в 11 томах
  3. акростих — акрости́х іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. акростих — АКРОСТИ́Х, а, ч., літ. Те саме, що акрові́рш. Автор нашого вірша в акростиху називав себе Александром Падальським (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. акростих — Акро́стих, -ха; -стихи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. акростих — • акростих (грец. 'ακροστιχίς, від 'άκρος — крайній і στιχος — віршовий рядок) , акровірш — поетичний твір, у якому початкові літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або фразу. З'явився в давньогрец. і рим. Українська літературна енциклопедія
  7. акростих — акрости́х [від грец. άκρος – крайній і στίξ (στίχος) – ряд] вірш, у якому перші літери кожного рядка утворюють слово або речення, найчастіше ім’я того, кому А. присвячується. Словник іншомовних слів Мельничука