1. Українська літературна енциклопедія

акростих

акрости́х

• акростих

(грец. 'ακροστιχίς, від 'άκρος — крайній і στιχος — віршовий рядок)

, акровірш — поетичний твір, у якому початкові літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або фразу. З'явився в давньогрец. і рим. поезії, активно культивувався поетами еллінізму, Відродження та барокко. А. часто був способом засвідчення імені автора чи адресата твору. В укр. поезії відомий з серед. 16 ст. (присвятасентенція в латиномовній "Еклозі" Григорія Чуя, русина з Самбора), набув популярності в 17 ст. ("Плач на смерть Григорія Желиборського", 1615; "Лямент" Давида Андреєвича, 1628; "Имнологія" Памва Беринди, Тарасія Земки, 1630; "Єводія" Григорія Бутовича, 1642; "Небесний Арктос" Стефана Яворського, 1690; та ін.). У 18 ст. традиція А. продовжується у творчості Ромуальда Мироновича, Михайла Козачинського, Олександра Падальського, авторів "Богогласника-" та ін. У новій укр. л-рі А. писали Л. Глібов, В. Самійленко. В рад. л-рі вони характерні здебільшого для сатиричної і дит. поезії. Рідше, ніж А., зустрічаються вірші, в яких слово чи фразу складають останні (телевірш) або середні (мезовірш) літери кожного рядка. Багато А. опубліковано у книгах "Аполлонова лютня. Київські поети XVII — XVIII ст." (1982); "Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст." (1978), "Антологія української поезії", т. 1 (1984).

В. О. Шевчук.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акростих — акрости́х іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. акростих — (гр. akrostichos — крайній рядок) вipш-загадка, в якому початкові букви рядків складають слово-вiдгадку: У мене є одне кохання, Котре не зраджу я вовiк; Росло воно не день, не piк, А зо мною виpостало I квiткою pясною стало... Hе одцвiте моє кохання, А буде в сеpцi до сконання. (В.Самiйленко) Словник стилістичних термінів
  3. акростих — Зовнішня, технічна прикраса канону, що являє собою фразу, складену з початкових букв ірмосів та тропарів канону; заст. краєгранесіє, краєстрочіє Словник церковно-обрядової термінології
  4. акростих — АКРОСТИ́Х, а, ч., літ. Те саме, що акрові́рш. Автор нашого вірша в акростиху називав себе Александром Падальським (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. акростих — акрости́х [від грец. άκρος – крайній і στίξ (στίχος) – ряд] вірш, у якому перші літери кожного рядка утворюють слово або речення, найчастіше ім’я того, кому А. присвячується. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. акростих — Акро́стих, -ха; -стихи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. акростих — АКРОСТИ́Х, а, ч., поет. Вірш, у якому перші літери рядків утворюють слово або речення. Автор нашого вірша в акростиху називав себе Александром Падальським (Фр., XVI, 1955, 326). Словник української мови в 11 томах