алогізм

(від гр. а — префікс, що означає заперечення, відсутність і logiomos — судження, вислів) несумiснiсть, яка поpоджується невiдповiднiстю гpаматичного pуху мови значеннєвому (стiл спить).

Джерело: Словник стилістичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. алогізм — БЕЗГЛУ́ЗДЯ (думки, висловлювання, слова і т. ін., позбавлені здорового глузду), НІСЕНІ́ТНИЦЯ, НО́НСЕНС книжн., ДУ́РІСТЬ розм., ДУ́РОЩІ мн., розм., ГЛУ́ПСТВО рідше, АБСУ́РД підсил., БРЕДНЯ́ (БРИДНЯ́) підсил.; АБИ́ЩО, АХІНЕ́Я підсил. розм., ДУРНИ́ЦЯ підсил. Словник синонімів української мови
  2. алогізм — -у, ч. Що-небудь безглузде; те, що суперечить логіці. || Літературний прийом, який полягає в навмисному порушенні (розриві) логічного зв'язку з метою створення комізму, іронії і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. алогізм — Алогі́зм, -му; -гі́зми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. алогізм — • алогізм (від грец. 'α — префікс, що означає заперечення, і λογισμός — судження) - поєднання суперечливих понять, зумисне порушення логічних зв'язків для досягнення певного стилістичного ефекту, напр.: "Втечу! Втечу, хоча б у слові!.. Українська літературна енциклопедія
  5. алогізм — АЛОГІ́ЗМ, у, ч., книжн. Те, що суперечить логіці; що-небудь безглузде; // Заперечення логічного мислення як засобу досягнення істини. Словник української мови у 20 томах
  6. алогізм — алогі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. алогізм — Нелогічність Словник чужослів Павло Штепа
  8. алогізм — алогі́зм (від а... і ...логізм) 1. Непослідовність у міркуваннях, викликана порушенням законів логічного мислення. 2. філософ. Ідеалістичне вчення, яке твердить, що знання досягають через віру, одкровення, інтуїцію. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. алогізм — АЛОГІЗМ (від грецьк. α — префікс, що означає заперечення, і λογισμόζ — розум) — міркування, що порушує закони логічного мислення; нелогічність. Веде до двозначності, суперечливості, бездоказовості, що заважає процесові пізнання істини. Філософський енциклопедичний словник
  10. алогізм — АЛОГІ́ЗМ, у, ч., книжн. Що-небудь безглузде; те, що суперечить логіці; // Літературний прийом, який полягає в навмисному порушенні (розриві) логічного зв’язку з метою створення комізму, іронії і т. ін. Словник української мови в 11 томах