1. Словник синонімів української мови

алогізм

БЕЗГЛУ́ЗДЯ (думки, висловлювання, слова і т. ін., позбавлені здорового глузду), НІСЕНІ́ТНИЦЯ, НО́НСЕНС книжн., ДУ́РІСТЬ розм., ДУ́РОЩІ мн., розм., ГЛУ́ПСТВО рідше, АБСУ́РД підсил., БРЕДНЯ́ (БРИДНЯ́) підсил.; АБИ́ЩО, АХІНЕ́Я підсил. розм., ДУРНИ́ЦЯ підсил. розм., ДУРНИ́ЦІ мн., підсил. розм., Є́РЕСЬ підсил. розм., БО́ЗНА-ЩО підсил. розм., КА́ЗНА-ЩО підсил. розм., ЧО́РТЗНА-ЩО підсил. фам. (звичайно із сл. говорити, верзти, вигадувати і т. ін.); АЛОГІ́ЗМ книжн. (вислів, що суперечить логіці); АБРАКАДА́БРА (безглуздий набір слів); ТАРАБА́РЩИНА розм. (слова, висловлювання і т. ін., безглузді і незрозумілі). Невже безглузде слово "жить" Страшніш безглуздя слова "вмерти" (В. Еллан-Блакитний); Юлія очевидно наговорила мамці купу нісенітниць про свого "наставника" в поезії (П. Колесник); Ви дозволили собі опублікувати статтю в журналі, в якій гіпотезу знову ж таки дозволили собі подати, як наукове відкриття. Це нонсенс (Н. Рибак); Яка непростима дурість зірвалася з його язика (Ю. Шовкопляс); Ви не могли побудувати іншої гіпотези, крім цієї дурної здогадки, що я прищеплюю людям якусь заразу, — Боже, яке глупство! (Ю. Смолич); — Ніколи і на думку не спало б, що мої наміри відносно Людмили можна і так тлумачити. Який абсурд (А. Головко); — Дурниця! — спалахнув Грицько. — Кіндрат? Отой конопатий? Та він і жонатий до того ж. Бредня! (А. Головко); Пекло і рай — бридня. Нехай собі вірять у це мачуха, Ганка. А він не вірить (Б. Харчук); (Другий відпущеник:) От і все неправда! Верзе абищо! Ти не слухай, пані. Я розкажу доладніше (Леся Українка); (Слідчий:) Перестаньте дурниці молоти. Мені вже обридли без краю оці теревені, що наукою звуться у вас (О. Левада); — Щоб так відповісти урок, — сказав Віктор Перегуда, — треба мати талант! — Єресь! — гукнула Базілевська (О. Донченко); — І-ї! бозна-що ти, Мотре, вигадуєш! Що люди скажуть? (Панас Мирний); — Не вигадуй казна-чого, хто нас зможе розлучити? — не погоджувався Тимко (Григорій Тютюнник); — Нікого не люби, — сумно обізвався Роман, — тим молодицям чортзна-що на думку приходить (І. Нечуй-Левицький); Він не втримався, щоб не відзначити свій подив, як це такий талановитий і винахідливий фізик міг написати таку абракадабру з наукової точки зору (Н. Рибак); Підпираючися тими великими іменами (Гомера, Данте, Шекспіра, Гете), мов щудлами (дибами), ми плели несосвітенну тарабарщину про літературу (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. алогізм — алогі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. алогізм — (від гр. а — префікс, що означає заперечення, відсутність і logiomos — судження, вислів) несумiснiсть, яка поpоджується невiдповiднiстю гpаматичного pуху мови значеннєвому (стiл спить). Словник стилістичних термінів
  3. алогізм — Нелогічність Словник чужослів Павло Штепа
  4. алогізм — -у, ч. Що-небудь безглузде; те, що суперечить логіці. || Літературний прийом, який полягає в навмисному порушенні (розриві) логічного зв'язку з метою створення комізму, іронії і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. алогізм — АЛОГІ́ЗМ, у, ч., книжн. Те, що суперечить логіці; що-небудь безглузде; // Заперечення логічного мислення як засобу досягнення істини. Словник української мови у 20 томах
  6. алогізм — • алогізм (від грец. 'α — префікс, що означає заперечення, і λογισμός — судження) - поєднання суперечливих понять, зумисне порушення логічних зв'язків для досягнення певного стилістичного ефекту, напр.: "Втечу! Втечу, хоча б у слові!.. Українська літературна енциклопедія
  7. алогізм — алогі́зм (від а... і ...логізм) 1. Непослідовність у міркуваннях, викликана порушенням законів логічного мислення. 2. філософ. Ідеалістичне вчення, яке твердить, що знання досягають через віру, одкровення, інтуїцію. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. алогізм — АЛОГІЗМ (від грецьк. α — префікс, що означає заперечення, і λογισμόζ — розум) — міркування, що порушує закони логічного мислення; нелогічність. Веде до двозначності, суперечливості, бездоказовості, що заважає процесові пізнання істини. Філософський енциклопедичний словник
  9. алогізм — Алогі́зм, -му; -гі́зми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. алогізм — АЛОГІ́ЗМ, у, ч., книжн. Що-небудь безглузде; те, що суперечить логіці; // Літературний прийом, який полягає в навмисному порушенні (розриві) логічного зв’язку з метою створення комізму, іронії і т. ін. Словник української мови в 11 томах