1. Словник стилістичних термінів

благання

В античній риториці фігура думки, якою мовець може випросити допомогу. Поширена в молитвах, заклинаннях тощо.

Джерело: Словник стилістичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благання — блага́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. благання — Моління, сльози, зап. мольба; (невимовне) ПРОХАННЯ, просьба. Словник синонімів Караванського
  3. благання — -я, с. Дія за знач. благати. || Прохання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. благання — БЛАГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блага́ти. Ні благання матері, ні безпечний вигляд батька .. не вплинули на Шепталу (В. Підмогильний); Оксана простерла в тузі, в благанні руки (Ю. Мушкетик); * Образно. Струни бриніли благанням тиші й спокою (О. Словник української мови у 20 томах
  5. благання — БЛАГА́ННЯ (пильне пристрасне прохання), ЗАКЛИНА́ННЯ підсил., МОЛІ́ННЯ підсил., МОЛЬБА́ підсил. рідше; УПРО́ШУВАННЯ (ВПРО́ШУВАННЯ), УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ) (пильне прохання зробити щось). Словник синонімів української мови
  6. благання — Блага́ння, -ння; -га́ння, -га́нь і -га́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. благання — БЛАГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блага́ти. Оксана простерла в тузі, в благанні руки (Мушк., Серце.., 1962, 174); *Образно. Струни бриніли благанням тиші й спокою (Ільч., Вибр.,1948, 28); // Прохання. Словник української мови в 11 томах
  8. благання — Блага́ння, -ня с. Мольба, моленіе. Господеві моя дяка, що почув моє благання. К. Псал. 63. Словник української мови Грінченка