благання
БЛАГА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. блага́ти.
Ні благання матері, ні безпечний вигляд батька .. не вплинули на Шепталу (В. Підмогильний);
Оксана простерла в тузі, в благанні руки (Ю. Мушкетик);
* Образно. Струни бриніли благанням тиші й спокою (О. Ільченко);
// Прохання.
Марічку несла ріка, а люди чули крики й благання і не могли врятувати (М. Коцюбинський);
Був се тон також тихий .. – повний несказанного болю і розпуки, невимовного благання (І. Франко);
Через десять хвилин вони були щирими приятелями .. і сміялись із благання жінки (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благання — блага́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- благання — В античній риториці фігура думки, якою мовець може випросити допомогу. Поширена в молитвах, заклинаннях тощо. Словник стилістичних термінів
- благання — Моління, сльози, зап. мольба; (невимовне) ПРОХАННЯ, просьба. Словник синонімів Караванського
- благання — -я, с. Дія за знач. благати. || Прохання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благання — БЛАГА́ННЯ (пильне пристрасне прохання), ЗАКЛИНА́ННЯ підсил., МОЛІ́ННЯ підсил., МОЛЬБА́ підсил. рідше; УПРО́ШУВАННЯ (ВПРО́ШУВАННЯ), УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ) (пильне прохання зробити щось). Словник синонімів української мови
- благання — Блага́ння, -ння; -га́ння, -га́нь і -га́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- благання — БЛАГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блага́ти. Оксана простерла в тузі, в благанні руки (Мушк., Серце.., 1962, 174); *Образно. Струни бриніли благанням тиші й спокою (Ільч., Вибр.,1948, 28); // Прохання. Словник української мови в 11 томах
- благання — Блага́ння, -ня с. Мольба, моленіе. Господеві моя дяка, що почув моє благання. К. Псал. 63. Словник української мови Грінченка