благально
БЛАГА́ЛЬНО.
Присл. до блага́льний.
Падає [виночерпій] навколішки і здіймає благально руки до Хуси (Леся Українка);
Дівчина благально підвела на нього очі (Яків Баш);
Нарешті Ярина благально сказала: – Заграйте, дідусю! (П. Панч);
Великі сині оченята глянули на батька благально, хитренько (О. Бердник);
* Образно. Вирване з землі коріння благально простягає свої чорні руки до неба, до сонця (М. Руденко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благально — блага́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- благально — Присл. до благальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благально — БЛАГА́ЛЬНО. Присл. до блага́льний. Падає [виночернець] навколішки і здіймає благальна руки до Хуси (Л. Укр., III, 1952, 147); Нарешті Ярина благальна сказала: — Заграйте, дідусю! (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах