благально
БЛАГА́ЛЬНО. Присл. до блага́льний.
Падає [виночернець] навколішки і здіймає благальна руки до Хуси (Л. Укр., III, 1952, 147);
Нарешті Ярина благальна сказала: — Заграйте, дідусю! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 21);
Дівчина благальне підвела на нього очі (Баш, Вибр., 1948, 30);
*Образно. Вирване з землі коріння благальне простягав свої чорні руки до неба, до сонця (Руд., Остання шабля, 1959, 234).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благально — блага́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- благально — Присл. до благальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благально — БЛАГА́ЛЬНО. Присл. до блага́льний. Падає [виночерпій] навколішки і здіймає благально руки до Хуси (Леся Українка); Дівчина благально підвела на нього очі (Яків Баш); Нарешті Ярина благально сказала: – Заграйте, дідусю! (П. Словник української мови у 20 томах