благальний
БЛАГА́ЛЬНИЙ, а, е. Який виражає благання.
Юля не доказала, бо зустрілася з благальним поглядом Марійки (Донч., V, 1957, 531).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благальний — блага́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- благальний — (тон) слізний; (погляд) сповнений благання, ок. благущий, благаючий. Словник синонімів Караванського
- благальний — [благал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- благальний — -а, -е. Який виражає благання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благальний — БЛАГА́ЛЬНИЙ, а, е. Який виражає благання. Потиск її [Марти] рук був судорожний, благальний... (В. Підмогильний); Юля не доказала, бо зустрілася з благальним поглядом Марійки (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
- благальний — БЛАГА́ЛЬНИЙ (який виражає благання, сповнений благання), БЛАГА́ЮЧИЙ, ЗАКЛИНА́ЛЬНИЙ підсил. Оленка не підозрівала, що благальний голос Івана пройнятий турботою не про неї (Р. Словник синонімів української мови