1. Орфоепічний словник української мови

благальний

блага́льний

[благал'нией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благальний — блага́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. благальний — (тон) слізний; (погляд) сповнений благання, ок. благущий, благаючий. Словник синонімів Караванського
  3. благальний — -а, -е. Який виражає благання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. благальний — БЛАГА́ЛЬНИЙ, а, е. Який виражає благання. Потиск її [Марти] рук був судорожний, благальний... (В. Підмогильний); Юля не доказала, бо зустрілася з благальним поглядом Марійки (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  5. благальний — БЛАГА́ЛЬНИЙ (який виражає благання, сповнений благання), БЛАГА́ЮЧИЙ, ЗАКЛИНА́ЛЬНИЙ підсил. Оленка не підозрівала, що благальний голос Івана пройнятий турботою не про неї (Р. Словник синонімів української мови
  6. благальний — БЛАГА́ЛЬНИЙ, а, е. Який виражає благання. Юля не доказала, бо зустрілася з благальним поглядом Марійки (Донч., V, 1957, 531). Словник української мови в 11 томах