благовісний
благові́сний
[благов’існией]
м. (на) -сному/ -с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благовісний — благові́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- благовісний — -а, -е. Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благовісний — БЛАГОВІ́СНИЙ, а, е, уроч. Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний. Увесь світ став прислухатися до його [Т. Шевченка] мови, а на Вкраїні вірші його приймали як благовісне пророче слово (Панас Мирний); Мати слухала благовісну річ Паськову... Словник української мови у 20 томах
- благовісний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
- благовісний — РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення)... Словник синонімів української мови
- благовісний — Благові́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- благовісний — БЛАГОВІ́СНИЙ, а, е. Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний. Увесь світ став прислухатися до його [Т. Шевченка] мови, а на Вкраїні вірші його приймали, як благовіснея пророче слово (Мирний, V, 1955, 312); Мати слухала благовісну річ Паськову... Словник української мови в 11 томах
- благовісний — Благовісний, -а, -е 1) Благовѣщенскій. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420. 2) Полуумный, сумасшедшій. Благовісний, мов у петрівку теля. Ном. № 13795. Словник української мови Грінченка