1. Словник української мови Грінченка

благовісний

Благовісний, -а, -е

1) Благовѣщенскій. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420.

2) Полуумный, сумасшедшій. Благовісний, мов у петрівку теля. Ном. № 13795.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благовісний — благові́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. благовісний — [благов’існией] м. (на) -сному/ -с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. благовісний — -а, -е. Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. благовісний — БЛАГОВІ́СНИЙ, а, е, уроч. Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний. Увесь світ став прислухатися до його [Т. Шевченка] мови, а на Вкраїні вірші його приймали як благовісне пророче слово (Панас Мирний); Мати слухала благовісну річ Паськову... Словник української мови у 20 томах
  5. благовісний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  6. благовісний — РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення)... Словник синонімів української мови
  7. благовісний — Благові́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. благовісний — БЛАГОВІ́СНИЙ, а, е. Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний. Увесь світ став прислухатися до його [Т. Шевченка] мови, а на Вкраїні вірші його приймали, як благовіснея пророче слово (Мирний, V, 1955, 312); Мати слухала благовісну річ Паськову... Словник української мови в 11 томах