елокуція
(лат. elokutio — вираз, стиль) розділ античної риторики, що охоплював матеріал про упорядкування і висловлення думки, підпорядкування слів думці і потребам комунікації. Основні завдання теорії елокуції: типологія стилів, засади вибору мовних засобів відповідно до мети, творення тропів та фігур. Творцями елокуції як частини риторики були давньогрецькі ритори Ісократ і Арістотель. У сучасній науці питаннями, що традиційно належали елокуції, займається лінгвістична стилістика.
Джерело:
Словник стилістичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- елокуція — ЕЛОКУ́ЦІЯ, ї, ж. Розділ риторики, який вивчає виразність ораторського мовлення; елоквенція. У сучасній науці питання, що традиційно належали елокуції, вивчає лінгвістична стилістика (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах