епіфора
(від гр. epiphora — перенесення, повторення) стилістична фігура, протилежна анафорі, полягає у повторенні одних і тих же елементів у кінці кожного паралельного рядка.
Джерело:
Словник стилістичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- епіфора — епі́фора іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- епіфора — -и, ж., літ. Стилістичний прийом, який полягає у повторенні однакових виразів, слів або звукосполучень наприкінці суміжних чи близько розміщених рядків, строф і т. ін. для посилення виразності й мелодійності мови художнього твору; прот. анафора. Великий тлумачний словник сучасної мови
- епіфора — (мед.) сльозливість Словник чужослів Павло Штепа
- епіфора — • епіфора (грец. 'επιφορά — повторення) - стилістична фігура, повторення однакових слів, словосполучень чи речень у кінці віршованих рядків, строф або фраз у прозі, щоб виділити важливу думку. Приклад... Українська літературна енциклопедія
- епіфора — епі́фора (від грец. έπιφορά – перенесення, повторення) стилістична фігура; повторення в кінці віршованих рядків, фрази однакових слів, виразів чи звукосполучень з метою посилення виразності та мелодійності мови. Словник іншомовних слів Мельничука
- епіфора — ЕПІ́ФОРА, и, ж., літ. Стилістичний прийом, який полягає у повторенні однакових виразів, слів або звукосполучень у кінці суміжних або близько розміщених рядків, строф і т. ін. Словник української мови в 11 томах