суржик

Значення в інших словниках

1. суржик — су́ржик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. суржик — див. мішанина Словник синонімів Вусика
3. суржик — -у, ч. 1》 Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. 2》 перен., розм. Елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова. Українсько-російський суржик. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. суржик — (мовний) язичиє, див. макаронізм Словник чужослів Павло Штепа
5. суржик — СУ́РЖИК, у, ч. 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. – Сіяв пшеницю, а зібрав суржик! (К. Гордієнко). 2. перен., розм. Словник української мови у 20 томах
6. суржик — Суміш жита та іншого зерна Словник застарілих та маловживаних слів
7. суржик — СУ́МІШ (сукупність предметів, рідин і т. ін. різного виду, сорту), СУ́МІШКА, МІШАНИ́НА розм., МІ́ШАНКА розм., МІШАНИ́ЦЯ розм., ПЕРЕ́МІШКА розм., МІ́ШКА розм.; СУ́РЖИК (суміш жита й пшениці, жита й ячменю і т. ін. Словник синонімів української мови
8. суржик — СУ́РЖИК, у, ч. 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. — Сіяв пшеницю, а зібрав суржик! (Горд., Листи.., 1942, 11). 2. перен., розм. Словник української мови в 11 томах
9. суржик — Суржик, -ка м. Смѣшанный зерновой хлѣбъ или мука изъ него, напр. пшеница съ рожью, рожь съ ячменемъ, ячмень съ овсомъ и пр. Всюди лежні, перепійці і шишки самії не із суржику ліпили, — суще пуховії, із пшениці. Мкр. Н. 33. 2) Человѣкъ смѣшанной расы. Словник української мови Грінченка