1. Словник української мови в 11 томах

суржик

СУ́РЖИК, у, ч.

1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші.

— Сіяв пшеницю, а зібрав суржик! (Горд., Листи.., 1942, 11).

2. перен., розм. Елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова.

Угорець уже говорив йому щось бундючно й повчально, сиплячи строкатим суржиком з російсько-німецько-словацьких слів (Гончар, III, 1959, 144);

Інститут.. послав експедицію до башкирських сіл Санжарівки і Боголюбівки для вивчення змін у мові переселенців із України.. Експедиція зупинилася в хаті удови Василини.. Господиня говорить тільки українською мовою, її дочка — вже суржиком (Панч, На калин. мості, 1965, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суржик — су́ржик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. суржик — Мішанина словесних елементів з різних мов, неграмотне мовлення. Словник стилістичних термінів
  3. суржик — див. мішанина Словник синонімів Вусика
  4. суржик — -у, ч. 1》 Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. 2》 перен., розм. Елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова. Українсько-російський суржик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. суржик — (мовний) язичиє, див. макаронізм Словник чужослів Павло Штепа
  6. суржик — СУ́РЖИК, у, ч. 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. – Сіяв пшеницю, а зібрав суржик! (К. Гордієнко). 2. перен., розм. Словник української мови у 20 томах
  7. суржик — Суміш жита та іншого зерна Словник застарілих та маловживаних слів
  8. суржик — СУ́МІШ (сукупність предметів, рідин і т. ін. різного виду, сорту), СУ́МІШКА, МІШАНИ́НА розм., МІ́ШАНКА розм., МІШАНИ́ЦЯ розм., ПЕРЕ́МІШКА розм., МІ́ШКА розм.; СУ́РЖИК (суміш жита й пшениці, жита й ячменю і т. ін. Словник синонімів української мови
  9. суржик — Суржик, -ка м. Смѣшанный зерновой хлѣбъ или мука изъ него, напр. пшеница съ рожью, рожь съ ячменемъ, ячмень съ овсомъ и пр. Всюди лежні, перепійці і шишки самії не із суржику ліпили, — суще пуховії, із пшениці. Мкр. Н. 33. 2) Человѣкъ смѣшанной расы. Словник української мови Грінченка