абажур
АБАЖУ́Р, а, ч. Дашок різної форми і з різного матеріалу на лампу (свічку і т. ін.) для захисту очей від світла або для зосередження світла в певному напрямі.
Моя лампа під широким картоновим абажуром ділить хату на два поверхи — вгорі темний, похмурий, важкий; під ним — залитий світлом (Коцюб., І, 1955, 414);
На столику стояла свічка під абажуром (Л. Укр., III, 1952, 535);
Вкрита абажуром настільна лампа освітлювала тільки куток кімнати (Жур., Вечір.., 1958, 235).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- абажур — абажу́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- абажур — Дашок Словник чужослів Павло Штепа
- абажур — -а, ч. Пристрій чи конструкція довільної форми, що обмежує або екранує джерело світла, спрямовуючи світловий потік у певному напрямку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- абажур — АБАЖУ́Р, а, ч. Частина світильника, звичайно у вигляді ковпака, признач. для зосередження і відбиття світла та захисту очей від його впливу. Словник української мови у 20 томах
- абажур — (-а) ч.; крим. Презерватив. СЖЗ, 9; ЯБМ, 1, 16. Словник жарґонної лексики української мови
- абажур — Абажу́р, -ра, -рові; -жу́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- абажур — (фр. — день, денне світло) 1. Ковпак з метала, паперу, скла, шовкової або іншої тканини, який надягається на світильник, щоб відображати світло в певному напрямі, захищати очі від яскравого світла, а саме світло робити м'яким, подібним до денного. Архітектура і монументальне мистецтво