1. Словник української мови в 11 томах

абака

АБА́КА, и, ж., архт. Плита (звичайно квадратна), що становить верхню частину капітелі колони.

Абака — плоска плита у верхній частині капіталі, на яку безпосередньо опирається архітрав (Архіт. Рад. Укр., 3, 1939,40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абака — аба́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. абака — -и, ж. 1》 архіт. Плита (звичайно квадратна), що становить верхню частину капітелі колони. 2》 Лічильна дошка у давніх греків та римлян. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. абака — АБА́КА, и, ж., архт. Чотирикутна плита, якою завершується верхня частина капітелі. Абака – плоска плита у верхній частині капітелі, на яку безпосередньо опирається архітрав (з наук. літ.). АБАКА́, и́... Словник української мови у 20 томах
  4. абака — аба́ка (ісп. abaca, з тагальської) 1. Див. абак. 2. Манільське прядиво, з якого виготовляють корабельні снасті, канати, мотузки, снопов’язальний шпагат (манільський шпагат). Словник іншомовних слів Мельничука
  5. абака — Верхня частина капітелі доричної колони у вигляді чотиристоронньої плити. Універсальний словник-енциклопедія
  6. абака — див. абак Архітектура і монументальне мистецтво