абордаж

АБОРДА́Ж, у, ч. Старовинний спосіб морського бою — зближення з ворожим кораблем і зчеплення з ним для рукопашного бою.

Кинулися козаки на абордаж і за годину відмикали кайдани у невільників і пускали галери на дно (Тулуб, Людолови, II, 1957, 110).

◊ Бра́ти (взя́ти) на аборда́ж судно́ (корабе́ль) — атакувати судно способом абордажу.

Сиві й велетенські на зріст прадіди брали на абордаж ворожі кораблі (Кучер, Прощай.., 1957, 137).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абордаж — аборда́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. абордаж — У морських битвах (до ХIX ст.) зчеплення двох кораблів (за допомогою гаків, багрів) і рукопашний бій команд на палубі. Універсальний словник-енциклопедія
  3. абордаж — аборда́ж (франц. abordage, від bord – борт судна) 1. Спосіб ведення морського бою, що полягав у зчепленні бортами суден для рукопашної сутички їхніх екіпажів; застосовувався за часів гребного й вітрильного флоту. 2. Зчеплення суден бортами для передачі вантажів або пасажирів. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. абордаж — АБОРДА́Ж, у, ч., заст. Старовинний спосіб морського бою – зближення з ворожим кораблем і зчеплення з ним для рукопашного бою. Кинулися козаки на абордаж і за годину відмикали кайдани у невільників і пускали галери на дно (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  5. абордаж — -у, ч. Старовинний спосіб морського бою – зближення з ворожим кораблем і зчеплення з ним для рукопашного бою. Брати на абордаж судно — атакувати судно способом абордажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. абордаж — Кораблезчепа Словник чужослів Павло Штепа
  7. абордаж — Аборда́ж, -жу, -жеві, -жем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)