абордаж
аборда́ж
-у, ч.
Старовинний спосіб морського бою – зближення з ворожим кораблем і зчеплення з ним для рукопашного бою.
Брати на абордаж судно — атакувати судно способом абордажу.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- абордаж — аборда́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- абордаж — Кораблезчепа Словник чужослів Павло Штепа
- абордаж — АБОРДА́Ж, у, ч., заст. Старовинний спосіб морського бою – зближення з ворожим кораблем і зчеплення з ним для рукопашного бою. Кинулися козаки на абордаж і за годину відмикали кайдани у невільників і пускали галери на дно (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
- абордаж — аборда́ж (франц. abordage, від bord – борт судна) 1. Спосіб ведення морського бою, що полягав у зчепленні бортами суден для рукопашної сутички їхніх екіпажів; застосовувався за часів гребного й вітрильного флоту. 2. Зчеплення суден бортами для передачі вантажів або пасажирів. Словник іншомовних слів Мельничука
- абордаж — У морських битвах (до ХIX ст.) зчеплення двох кораблів (за допомогою гаків, багрів) і рукопашний бій команд на палубі. Універсальний словник-енциклопедія
- абордаж — Аборда́ж, -жу, -жеві, -жем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- абордаж — АБОРДА́Ж, у, ч. Старовинний спосіб морського бою — зближення з ворожим кораблем і зчеплення з ним для рукопашного бою. Кинулися козаки на абордаж і за годину відмикали кайдани у невільників і пускали галери на дно (Тулуб, Людолови, II, 1957, 110). Словник української мови в 11 томах