аборигенний

АБОРИГЕ́ННИЙ, а, е, книжн. Корінний, місцевого походження; тубільний, автохтонний.

На цій території [Північне Причорномор’я] вони [скіфи] не були місцевим, аборигенним населенням (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 119);

В [парку] Олександрії зібрані майже всі породи аборигенної флори Білоцерківського району (Парк Олександрія.., 1949, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аборигенний — -а, -е. Прикм. до абориген. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. аборигенний — Тубільний, автохтонний, тутешній, корінний, місцевий. Словник синонімів Караванського
  3. аборигенний — абориге́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. аборигенний — АБОРИГЕ́ННИЙ, а, е. Корінний, місцевого походження; тубільний, автохтонний. В Олександрії зібрані майже всі породи аборигенної флори Білоцерківського району (з наук.-попул. літ.); На території Північного Причорномор'я скіфи не були місцевим, аборигенним населенням (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах