абревіація

АБРЕВІА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв. Утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення.

Більшість іменникових основ у сучасній українській мові утворилася від простих коренів за допомогою афіксів, частина їх постала шляхом словоскладання і абревіації (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абревіація — АБРЕВІА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв. Утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення. Словник української мови у 20 томах
  2. абревіація — -ї, ж. 1》 лінгв. Утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення. 2》 мед. Скорочення індивідуального розвитку органів або їхніх частин; спричинює недорозвиненість або повну втрату органів у нащадків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. абревіація — абревіа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. абревіація — абревіа́ція (від лат. abbreviatio – скорочення) 1. Утворення абревіатур. 2. Скорочення індивідуального розвитку органів або їхніх частин; спричинює недорозвиненість або повну втрату органів у нащадків. Словник іншомовних слів Мельничука