1. Словник української мови в 11 томах

авгур

АВГУ́Р, а, ч.

1. У стародавньому Римі — жрець, що, спостерігаючи політ і поведінку птахів, провіщав нібито волю богів.

Господи, як мені самій тяжкий сей мій тон римського авгура! (Л. Укр., V, 1956, 122).

2. перен., ірон. Про людину, що перетворює свої спеціальні знання в таємницю.

Минув час, коли ми ставали в позу якихось авгурів мистецтва і проповідували глядачам те, чого вони не сприймали (Літ. Укр., 3.VIІ 1962, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. авгур — авгу́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. авгур — Віщун, провісник, завбач Словник чужослів Павло Штепа
  3. авгур — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – жрець, що, спостерігаючи політ і поведінку птахів, провіщав нібито волю богів. 2》 перен., ірон. Про людину, що перетворює свої спеціальні знання в таємницю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. авгур — АВГУ́Р, а, ч. 1. У Стародавньому Римі – жрець, що, спостерігаючи політ і поведінку птахів, провіщав нібито волю богів. Господи, як мені самій тяжкий сей мій тон римського авгура! (Леся Українка). 2. перен., ірон. Словник української мови у 20 томах
  5. авгур — див. чародій Словник синонімів Вусика
  6. авгур — авгу́р (лат. augur, від augeo – вирощую, збільшую, примножую) 1. У Стародавньому Римі член жрецької колегії, що віщував «волю богів», витлумачуючи ауспіції. 2. Переносно – людина, яка вдає, що їй відомі особливі таємниці. Посмішка авгура – удавано багатозначна посмішка дурисвіта, шахрая. Словник іншомовних слів Мельничука