автономія
АВТОНО́МІЯ, ї, ж.
1. Самоврядування певної частини держави, що здійснюється на основі загальнодержавного закону (конституції).
Демократична держава повинна визнавати автономію різних областей, особливо областей і округів з різним національним складом населення (Ленін, 20, 1950, 200);
Написи і речові пам’ятки дають змогу припускати, що своєї автономії Ольвія не втратила, хоч вона, очевидно, і була однією з резиденцій чи опорних баз скіфських царів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 250).
2. Право установи, підприємства, організації самостійно розв’язувати певні питання.
Статут 1804 р. надавав університетам автономію: ректора й деканів обирали на зборах професорів (Іст. СРСР, II, 1957 102).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- автономія — автоно́мія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- автономія — Здібність, право самостійного, відносно незалежного функціонування політичних суб’єктів у складі державного утворення, закріплене конституцією. англ. autonomy; нім. Autonomie f=, …mi / en; угор. autonómia; рос. автономия. Словник із соціальної роботи
- автономія — АВТОНОМІЯ – АВТОНОМНІСТЬ Автономія, -ї, ор. -єю. 1. Право самостійного здійснення державної влади або управління; самоврядування: федеративна автономія, мати автономію, право на автономію. Літературне слововживання
- автономія — Самоврядування; (університетська) самостійність, незалежність, непідпорядкованість. Словник синонімів Караванського
- автономія — У буквальному значенні поняття «автономія» означає «самоуправління»; у традиційному політичному лексиконі цим поняттям користуються для означення самоврядних держав або недержавних інституцій чи груп, які мають достатній рівень незалежності і свободи дій. Енциклопедія політичної думки
- автономія — Самоуправа Словник чужослів Павло Штепа
- автономія — -ї, ж. 1》 Самоврядування певної частини держави. 2》 Право установи, підприємства, організації самостійно розв'язувати певні питання. Автономія волі — у міжнародному приватному праві – інститут, згідно з яким сторони в угоді можуть самі вибирати те право, яке буде регулювати їх відносини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- автономія — АВТОНО́МІЯ, ї, ж. 1. Право на самоврядування, самостійне управління певної частини держави, закріплене конституцією або іншими правовими актами. Словник української мови у 20 томах
- автономія — автономі́я (грец. αύτονομία – незалежність) 1. Самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (конституцією). А. в СРСР існує у 2 формах:... Словник іншомовних слів Мельничука
- автономія — див. автономія і гетерономія Філософський енциклопедичний словник
- автономія — АВТОНО́МІЯ (право самостійно вирішувати справи внутрішнього законодавства, управління), САМОВРЯДУВА́ННЯ. Повітовий староста, ревнивий оборонець краєвої автономії, переслідував, як лиш міг, тоту раду громадську (Лесь Мартович)... Словник синонімів української мови
- автономія — Автоно́мія, -мії, -мією; -но́мії, -мій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- автономія — рос. автономия (грец. autono-mia — незалежність) — 1. Самоврядування певної частини території держави (регіону), що здійснюється в обсягах, межах, передбачених законами даної держави (конституцією), напр. Автономна Республіка Крим. Eкономічна енциклопедія