автономія

У буквальному значенні поняття «автономія» означає «самоуправління»; у традиційному політичному лексиконі цим поняттям користуються для означення самоврядних держав або недержавних інституцій чи груп, які мають достатній рівень незалежності і свободи дій. У політичній думці цей термін нині часто вживають для позначення певних характеристик особистої свободи. Автономні (незалежні) індивіди – це люди, які самостійно обирають свої цілі і завдання на відміну від тих, хто дозволяє собі жити по волі зовнішніх сил. Але критерій самостійності вибору, як і позитивні ознаки свободи загалом, можна витлумачити в різні способи, отже, залишається спірним питання про те, яких осіб слід вважати незалежними.

Джерело: Енциклопедія політичної думки на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

автономія — автоно́мія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
автономія — Здібність, право самостійного, відносно незалежного функціонування політичних суб’єктів у складі державного утворення, закріплене конституцією. англ. autonomy; нім. Autonomie f=, …mi / en; угор. autonómia; рос. автономия. Словник із соціальної роботи
автономія — АВТОНОМІЯ – АВТОНОМНІСТЬ Автономія, -ї, ор. -єю. 1. Право самостійного здійснення державної влади або управління; самоврядування: федеративна автономія, мати автономію, право на автономію. Літературне слововживання
автономія — Самоврядування; (університетська) самостійність, незалежність, непідпорядкованість. Словник синонімів Караванського
автономія — Самоуправа Словник чужослів Павло Штепа
автономія — -ї, ж. 1》 Самоврядування певної частини держави. 2》 Право установи, підприємства, організації самостійно розв'язувати певні питання. Автономія волі — у міжнародному приватному праві – інститут, згідно з яким сторони в угоді можуть самі вибирати те право, яке буде регулювати їх відносини. Великий тлумачний словник сучасної мови
автономія — АВТОНО́МІЯ, ї, ж. 1. Право на самоврядування, самостійне управління певної частини держави, закріплене конституцією або іншими правовими актами. Словник української мови у 20 томах
автономія — автономі́я (грец. αύτονομία – незалежність) 1. Самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (конституцією). А. в СРСР існує у 2 формах:... Словник іншомовних слів Мельничука
автономія — див. автономія і гетерономія Філософський енциклопедичний словник
автономія — АВТОНО́МІЯ (право самостійно вирішувати справи внутрішнього законодавства, управління), САМОВРЯДУВА́ННЯ. Повітовий староста, ревнивий оборонець краєвої автономії, переслідував, як лиш міг, тоту раду громадську (Лесь Мартович)... Словник синонімів української мови
автономія — Автоно́мія, -мії, -мією; -но́мії, -мій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
автономія — АВТОНО́МІЯ, ї, ж. 1. Самоврядування певної частини держави, що здійснюється на основі загальнодержавного закону (конституції). Демократична держава повинна визнавати автономію різних областей... Словник української мови в 11 томах
автономія — рос. автономия (грец. autono-mia — незалежність) — 1. Самоврядування певної частини території держави (регіону), що здійснюється в обсягах, межах, передбачених законами даної держави (конституцією), напр. Автономна Республіка Крим. Eкономічна енциклопедія