агій
АГІ́Й, АГІ́ виг., діал. Виражає подив, обурення, роздратування, осуд, неприязнь.
— Калатаю — не докалатаюся, а далі гадаю собі: "Агій, та чого я ту калатаю" (Фр., V, 1951, 315);
— Слухайте, пани, агій на вашу голову! (Вишня, II, 1956, 32).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- агій — Агі́й: — вигук на ознаку невдоволення, відрази [X] — вигук обурення, відрази [23] — вигук обурення, невдоволення, відрази [1] — вигук обурення, незадоволення [2,II-IV,XI,XIII] — вигук обурення [VI,VII,IX] — слівце, яким висловлюють здивування або обурення [I] Словник з творів Івана Франка
- агій — АГІ́Й, АГІ́, виг., діал. Уживається для вираження подиву, обурення, роздратування, осуду, неприязні. – Калатаю – не докалатаюся, а далі гадаю собі: “Агій, та чого я тут калатаю” (І. Франко); – Слухайте, пани, агій на вашу голову! (Остап Вишня). Словник української мови у 20 томах
- агій — агій → агі Лексикон львівський: поважно і на жарт