ади
АДИ́, АДИ́-НО, виг., діал. Уживається при здивуванні або при бажанні звернути чию-небудь увагу на щось; дивись, дивись-но.
— Переїжджаємо через рогачку, аж тут, ади, коло рогачкової будки сидить підстаркуватий панисько (Фр., III, 1950, 212);
Почала [дівчинка] шукати щось за пазухою. Витягла врешті довгий цуке цукерок. Ади! ( Коцюб., ІІ, 1955, 311)
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ади — Ади́, аді́ть: — а дивися; [X] — а дивись, [VI,XII] — вигук (а дивися, а глянь); [1] — вигук: диви, глянь [21] — дивися [XI,XI,14] — дивись! [V,VII] — дивись, дивіться [24] — дивися, дивіться-но [III] — диви[сь], дивіться [I] — дивився, дивіться [IV] — дивися, дивіться [II] Словник з творів Івана Франка
- ади — АДИ́, АДИ́-НО, виг., діал. Уживається при здивуванні або при бажанні звернути чию-небудь увагу на щось; дивись-но. – Переїжджаємо через рогачку, аж тут, ади, коло рогачкової будки сидить підстаркуватий панисько (І. Словник української мови у 20 томах