1. Словник української мови в 11 томах

амінь

АМІ́НЬ.

1. стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно.

— Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Н.-Лев., III, 1956, 87).

2. у знач. ім., невідм., с. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено.

Ти ж під тином, Сумуючи, у бур’яні Умерла з голоду. Амінь (Шевч., II, 1953, 323);

— Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Фр., IV, 1950, 86);

— Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (Гончар, II, 1959, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. амінь — амі́нь 1 частка незмінювана словникова одиниця амі́нь 2 іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. амінь — 1》 ствердж. част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. 2》 у знач. ім., невідм., с. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Амінь — Від старогебрейського слова, що означає «точно, вірно, істинно». Вживається як підтвердження сказаного. За масонським ритуалом, на «амінь» відповідають: «Нехай буде так!» Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  4. амінь — АМІ́НЬ, присл. 1. бібл. Безперечно, безсумнівно, правильно, істинно. А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь (Біблія. Пер. І. Огієнка); // у знач. ім. Істина. Словник української мови у 20 томах
  5. амінь — а́мінь → амен Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. амінь — див. кінець Словник синонімів Вусика
  7. амінь — Перейняте з євр. благословення багатозначне літургійне слово, яким завершуються кожне богослужіння, християнські молитви, св. тексти (Євангелія, апостольські та ін. писання), проповіді, послання тощо, як вияв повної згоди: Дійсно, так, справді, істинно, нехай це станеться, я в цьому причасний. Універсальний словник-енциклопедія
  8. амінь — КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ'Я́ЗКА, ЕПІЛО́Г книжн. Словник синонімів української мови
  9. амінь — Амі́нь, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)