1. Словник української мови в 11 томах

анемія

АНЕМІ́Я, ї, ж. Недокрів’я.

Мені, якби не анемія, то зовсім добре було б (Л. Укр., V, 1956, 162);

Анемією називають загальне падіння кількості гемоглобіну в крові і зниження числа еритроцитів у ній (Курс патології, 1956, 249).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анемія — анемі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. анемія — Недокрів'я; П. безсилість, безсилля, слабість, кволість, умлівання. Словник синонімів Караванського
  3. анемія — -ї, ж. Зменшення кількості еритроцитів і зниження вмісту гемоглобіну в одиниці об'єму крові. || Недокрів'я. Аліментарна анемія — анемія, яка розвивається внаслідок недостатнього надходження заліза з їжею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. анемія — АНЕМІ́Я, ї, ж., вет., мед. Хворобливий стан, який характеризується зменшенням кількості еритроцитів, умісту в них гемоглобіну; недокрів'я. Словник української мови у 20 томах
  5. анемія — див. слабість Словник синонімів Вусика
  6. анемія — анемі́я (грец. αναιμία – безкрів’я) група захворювань, які характеризуються зменшенням вмісту гемоглобіну в еритроцитах, кількості еритроцитів, а також загальної маси крові в організмі. Інша назва – недокрів’я. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. анемія — див. недокрів'я Універсальний словник-енциклопедія
  8. анемія — НЕДОКРІ́В'Я, АНЕМІ́Я мед. Словник синонімів української мови
  9. анемія — Анемі́я, -мі́ї, -мі́єю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)