антипод
АНТИПО́Д, а, ч.
1. тільки мн. Жителі двох діаметрально протилежних пунктів земної кулі.
2. перен. Про людину, що своїми поглядами, рисами характеру або соціальним становищем цілком протилежна іншій людині.
Між сільським пролетаріатом і селянською буржуазією перебував верства середнього селянства, в становищі якої є риси і того і другого з двох антиподів (Ленін, 8, 1949, 203);
Антиподом Чіпки [в романі Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"] є дрібний власник Грицько, що пнеться у великі господарі (Іст. укр. літ.. І, 1954, 390);
// Взагалі про що-небудь, своїм характером, особливостями протилежне іншому.
Реалізм і романтизм не тільки змінювали один одного в часі як антиподи, а й мирно співіснували протягом майже всього XIX ст. не лише в літератур і в цілому, а навіть у творчості одних і тих же письменників (Рад. літ-во, 1, 1961, 24).
Значення в інших словниках
- антипод — антипо́д іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- антипод — Противенство, противність, протистава, див. контраст, антагоністичний Словник чужослів Павло Штепа
- антипод — -а, ч. 1》 тільки мн. Жителі двох діаметрально протилежних пунктів земної кулі. 2》 перен. Про людину, яка своїми поглядами, рисами характеру або соціальним становищем цілком протилежна іншій людині. || Взагалі про що-небудь, своїм характером, особливостями протилежне іншому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- антипод — АНТИПО́Д, а, ч. 1. тільки мн. Жителі двох діаметрально протилежних пунктів земної кулі. У “Християнській топографії” (VI ст.) Козьми, візантійського ченця з Єгипту, земна площина оточена океаном і стоїть на якійсь твердій основі... Словник української мови у 20 томах
- антипод — Антипо́д, -да; -ди, -дів, -дам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)