1. Словник української мови в 11 томах

анумо

АНУ́МО, виг., розм. Виражає спонукання, заохочення до дії; уживається при звертанні до кількох осіб.

— Анумо, давайте купатися та варити куліш! (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анумо — ану́мо вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. анумо — виг., розм. Виражає спонукання, заохочення до дії; уживається у звертанні до кількох осіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. анумо — АНУ́МО, виг., розм. Уживається при звертанні до кількох осіб (разом із самим мовцем) для вираження спонукання, заохочення до дії. – Анумо, давайте купатися та варити куліш! (М. Чабанівський). Словник української мови у 20 томах