анумо
ану́мо
виг., розм.
Виражає спонукання, заохочення до дії; уживається у звертанні до кількох осіб.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- анумо — ану́мо вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- анумо — АНУ́МО, виг., розм. Уживається при звертанні до кількох осіб (разом із самим мовцем) для вираження спонукання, заохочення до дії. – Анумо, давайте купатися та варити куліш! (М. Чабанівський). Словник української мови у 20 томах
- анумо — АНУ́МО, виг., розм. Виражає спонукання, заохочення до дії; уживається при звертанні до кількох осіб. — Анумо, давайте купатися та варити куліш! (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 80). Словник української мови в 11 томах