1. Словник української мови в 11 томах

апостол

АПО́СТОЛ, а, ч.

1. Згідно з євангельськими переказами — кожний із дванадцяти учнів Христа, яких він послав проповідувати своє вчення.

Чомусь пригадалося євангельське оповідання, як апостол Петро зрікся Христа (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40).

2. чого, перен., книжн. Гарячий послідовник і проповідник якого-небудь учення, ідеї і т. ін.

І день іде, і ніч іде. І голову схопивши в руки. Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? (Шевч., II, 1953, 362);

Островський — великий апостол життєвої правди, простоти (Про мист. театру, 1954, 164).

3. Церковна книга, що містить "Діяння апостолів" і їх "Послання".

Джериха розказувала десятий раз, як її син тієї неділі перший раз читав апостола в церкві (Н.-Лев., II, 1956, 170).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. апостол — Проповідник, пророк; (правди) світоч, сіяч, поборник; (свободи) ревнитель; (науки) основоположник, засновник, ок. батько. Словник синонімів Караванського
  2. Апостол — Священно-богослужбова книга, яка містить Діяння й Послання св. апостолів, розділені на зачала для читання під час богослужінь Словник церковно-обрядової термінології
  3. апостол — [апостол] -ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  4. апостол — -а, ч. 1》 Згідно з євангельськими переказами – кожний із дванадцяти учнів Христа, яких він послав проповідувати своє вчення. 2》 чого, перен., книжн. Гарячий послідовник і проповідник якого-небудь учення, ідеї і т. ін. 3》 Церковна книга, що містить "Діяння апостолів" та їхні "Послання". Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. апостол — АПО́СТОЛ, а, ч. 1. бібл. Повноважний посланець, якому Ісус Христос доручив проповідувати Своє вчення. А коли настав день, покликав Він [Ісус Христос] учнів Своїх і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  6. Апостол — Апо́стол прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  7. апостол — Апостоли нових ідей політичних і релігійних — це мученики, як жертви успіху. Часто носії нових геніальних ідей не мають визнання серед сучасників, які не розуміють їх. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. Апостол — • Апостол - скорочена назва книги, що містить т. з. діяння й послання апостолів. Одна з найважливіших пам'яток ранньохристиянської писемності. Належить до числа богослужебних книг. А. використовувався в публіцистич. творчості ідеологів єретичних рухів. Українська літературна енциклопедія
  9. апостол — Богомільник, богомолець, вірник, засновник, оповісник, основоположник, первоучитель, першоучитель, поборник, поводар, поводатар, подвижник, провідник, проводар, проводир, проголосник, проповідник, пророк, світоч, святильник, споборник, сподвижник... Словник синонімів Вусика
  10. Апостол — Перша в Україні атрибутована друкована кирилицею книга; 1574 виданий І. Федоровичем у Львові; перевидання у Києві (починаючи з 1630), Львові (1639), Луцьку (1640), Угерцях (1620). Універсальний словник-енциклопедія
  11. апостол — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн. Словник синонімів української мови
  12. апостол — Апо́стол, -ла, -лові, -ле! -толи, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. Апостол — Апо́стол, -ла м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. Єв. Л. VI. 13. І посходились апостоли до Ісуса. Єв. Мр. VI. 30. Подибує він раз янгола, ци апостола. Гн. II. 69. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. Словник української мови Грінченка