1. Українська літературна енциклопедія

Апостол

Апо́стол

• Апостол

- скорочена назва книги, що містить т. з. діяння й послання апостолів. Одна з найважливіших пам'яток ранньохристиянської писемності. Належить до числа богослужебних книг. А. використовувався в публіцистич. творчості ідеологів єретичних рухів. На Україні був поширений у перекладі з грец. Кирила і Мефодія та їхніх учнів (2-а пол. 9 ст.) церковнослов'ян. мовою. Найстаріші рукописи — це т. з. апрако.и (тексти, упорядковані в послідовності церковних відправ); перший відомий суцільний церковнослов'ян. текст подає волинський список 12 століття — Городиський А. (див. Христинопільський апостол). З рукописних А. відомі Загорівський А., Крехівський апостол, з друкованих — видання Ф. Скорини (Вільно, 1525), Івана Федорова (Москва, 1564; Львів, 1574) та їх моск., львів., київ. передруки. Львівський А. Івана Федорова (друкувався 1573 — 74) — перша друкована книга на Україні — в основному повторює текст Московського А. Однак правопис наближено до вживаного на Україні, перед початком вміщено додаткові пояснювальні статті, а в кінці "Повість како начася і како совершися друкарня сія" — публіцистично-автобіогр. твір Івана Федорова, в якому відтворено образ друкаря-просвітителя, "сівача зерен духовних". Збереглось бл. 80 прим. Львів. першодрукованого Апостола.

■ Літ.: Исаевич Я. Д. Львовский Апостол Ивана Федорова 1574 года. В кн.: Книга. Исследования и материалы, сб. 9. М., 1964; Ісаєвич Я. Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. Львів, 1983; Первопечатник Иван Федоров. Описание изданий и указатель литературы о жизни и деятельности. Львов, 1983.

Я. Д. Ісаєвич.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. апостол — Проповідник, пророк; (правди) світоч, сіяч, поборник; (свободи) ревнитель; (науки) основоположник, засновник, ок. батько. Словник синонімів Караванського
  2. Апостол — Священно-богослужбова книга, яка містить Діяння й Послання св. апостолів, розділені на зачала для читання під час богослужінь Словник церковно-обрядової термінології
  3. апостол — [апостол] -ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  4. апостол — -а, ч. 1》 Згідно з євангельськими переказами – кожний із дванадцяти учнів Христа, яких він послав проповідувати своє вчення. 2》 чого, перен., книжн. Гарячий послідовник і проповідник якого-небудь учення, ідеї і т. ін. 3》 Церковна книга, що містить "Діяння апостолів" та їхні "Послання". Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. апостол — АПО́СТОЛ, а, ч. 1. бібл. Повноважний посланець, якому Ісус Христос доручив проповідувати Своє вчення. А коли настав день, покликав Він [Ісус Христос] учнів Своїх і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  6. Апостол — Апо́стол прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  7. апостол — Апостоли нових ідей політичних і релігійних — це мученики, як жертви успіху. Часто носії нових геніальних ідей не мають визнання серед сучасників, які не розуміють їх. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. апостол — Богомільник, богомолець, вірник, засновник, оповісник, основоположник, первоучитель, першоучитель, поборник, поводар, поводатар, подвижник, провідник, проводар, проводир, проголосник, проповідник, пророк, світоч, святильник, споборник, сподвижник... Словник синонімів Вусика
  9. Апостол — Перша в Україні атрибутована друкована кирилицею книга; 1574 виданий І. Федоровичем у Львові; перевидання у Києві (починаючи з 1630), Львові (1639), Луцьку (1640), Угерцях (1620). Універсальний словник-енциклопедія
  10. апостол — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн. Словник синонімів української мови
  11. апостол — Апо́стол, -ла, -лові, -ле! -толи, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. апостол — АПО́СТОЛ, а, ч. 1. Згідно з євангельськими переказами — кожний із дванадцяти учнів Христа, яких він послав проповідувати своє вчення. Чомусь пригадалося євангельське оповідання, як апостол Петро зрікся Христа (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40). Словник української мови в 11 томах
  13. Апостол — Апо́стол, -ла м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. Єв. Л. VI. 13. І посходились апостоли до Ісуса. Єв. Мр. VI. 30. Подибує він раз янгола, ци апостола. Гн. II. 69. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. Словник української мови Грінченка