1. Словник української мови в 11 томах

аристократія

АРИСТОКРА́ТІЯ, ї, ж.

1. тільки одн., іст. Форма державного правління, при якій вся влада перебуває в руках заможної родової знаті.

2. збірн. Вища верства експлуататорських класів, якій належить вся влада в державі; родова знать.

Гордість — то прикмета.. аристократії (Н.-Лев., І, 1956, 166);

Польська аристократія з воєю буржуазною мораллю і голим цинізмом в "Основах суспільності" і в повісті "Для домашнього огнища", робота інтелігента серед.. народної маси.. — от що служить темою більших Франкових повістей (Коцюб., III, 1956, 39);

// Привілейована верхівка якого-небудь класу або соціальної групи.

Робітнича аристократія.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аристократія — аристокра́тія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. аристократія — Шляхта, дворянство, вищий світ, блакитна кров, світська чернь, сов. знать, жм. вельможество, панство; (придворна) придворні; П. еліта, вершки. Словник синонімів Караванського
  3. аристократія — -ї, ж. 1》 тільки одн., іст. Форма державного правління, за якої вся влада перебуває в руках заможної родової знаті. 2》 збірн. Вища верства суспільства, якій належить уся влада в державі; родова знать. || Привілейована верхівка соціальної групи. Робітнича аристократія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. аристократія — АРИСТОКРА́ТІЯ, ї, ж. 1. тільки одн., іст. Форма державного правління, при якій уся влада перебуває в руках заможної родової знаті. Платон вирізняв три основні форми державного правління – монархію, аристократію і демократію (з навч. літ.). 2. збірн. Словник української мови у 20 томах
  5. аристократія — аристокра́тія (грец. αριστοκρατία, букв. – влада найкращих, найзнатніших) 1. Форма правління, за якої державна влада належить привілейованій знатній меншості. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. аристократія — 1. форма правління у стародавній Греції; провідну верству становили арістой (найкращі), що вирізнялися багатством і походженням; 2. замкнута суспільна верства, що посідає найвище становище в суспільстві. Універсальний словник-енциклопедія
  7. аристократія — ЗНАТЬ (привілейовані люди в буржуазно-дворянському суспільстві); АРИСТОКРА́ТІЯ (вища родова знать); ДВОРЯ́НСТВО (панівний привілейований клас феодального, а пізніше і буржуазного суспільства); ШЛЯ́ХТА, ШЛЯХЕ́ТСТВО (у феодальній і буржуазній Польщі). Словник синонімів української мови
  8. аристократія — Аристокра́тія, -тії, -тією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. аристократія — рос. аристократия (грец. aristokratiaа, букв. — влада найкращих, найзнатніших) — вищий прошарок панівних, елітних класів, привілейована знать у різних політичних формаціях суспільства. Eкономічна енциклопедія