1. Словник української мови в 11 томах

арфа

А́РФА, и, ж. Щипковий музичний інструмент, що має форму трикутної рами з натягнутими на ній струнами.

Увійшли невольниці з арфами і заграли чудові пісні (Н.-Лев., IV, 1956, 25);

І грає арфа, мов у сні. Про щось солодке і болюче, І все життя — як ліс дрімучий. Як ліс терновий навесні (Олесь, Вибр., 1958, 370);

Лід колесами плутаються порвані телефонні проводи, наче струни розбитої арфи (Кучер, Чорноморці, 1956, 217).

Ео́лова а́рфа — дерев’яна рамка з натягнутими на ній струнами, які мелодійно звучать під дією вітру.

Пролітав буйний вітер край вежі, Що стояла самотньо на кручі, Там знайшов він еолову арфу; Він шарпнув її довгії струни — І всі струни озвалися співом, Лагіднішим од вітру дзвінкого (Л. Укр., І, 1951, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арфа — а́рфа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. арфа — (іт. -arpha) — струнний щипковий музичний інструмент давнього походження. Сучасна арфа має 46 струн та 7 педалей для перестроювання основного звукоряду (до — бемоль мажор) в інші тональності. Діапазон А. від Ges1 до fis4. Словник-довідник музичних термінів
  3. арфа — -и, ж. Щипковий музичний інструмент, що має форму трикутної рами з натягнутими на ній струнами. Еолова арфа — а) дерев'яна рамка з натягнутими на ній струнами, які мелодійно звучать під дією вітру; б) (перен.) дуже чутлива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. арфа — А́РФА, и, ж. Щипковий музичний інструмент, що має форму трикутної рами з натягнутими на ній струнами. Увійшли невольниці з арфами і заграли чудові пісні (І. Словник української мови у 20 томах
  5. арфа — а́рфа (нім. Harfe) 1. Багатострунний щипковий музичний інструмент. 2. заст. Машина для очистки та сортування зерна. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. арфа — Багатострунний щипковий музичний інструмент трикутної форми (хордофон); була відома в Малій Азії, стародавньому Єгипті та Греції; сучасна арфа має 46 струн і 7 педалей для їх настроювання. Універсальний словник-енциклопедія
  7. арфа — А́рфа (рідше) га́рфа, -фи, -фі; а́рфи, арф Правописний словник Голоскевича (1929 р.)