асесор

АСЕ́СОР, а, ч., іст. Засідатель казенної палати, військового суду та ін.

Асесори, ісправники За мною ганяють, — Більше ж вони людей вбили. Як я гріхів маю! (Нар. лірика, 1956, 111);

В 1777р. він [О. Радищев] знову вступив на державну службу на посаду асесора в комерц-колегію (Вісник АН, 8, 1949, 9).

Коле́зький асе́сор, іст. — у дореволюційній Росії — штатський чин восьмого класу.

У двадцять вісім років.. [М. Гоголь] став колезьким асесором (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. асесор — Асе́сор: — засідатель [46-1] Словник з творів Івана Франка
  2. асесор — асе́сор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. асесор — Асе́сор. Асесор, засідатель. На вість о випадку має начальник контрольного обшару скарбового дібрати собі асесора (начальника громади або жандарма) і сейчас на місци випадку провірити обставини і пересьвідчити... Українська літературна мова на Буковині
  4. асесор — Радник, див. консультант Словник чужослів Павло Штепа
  5. асесор — -а, ч., іст. Засідатель казенної палати, військового суду та ін. Колезький асесор — у дореволюційній Росії – штатський чин восьмого класу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. асесор — АСЕ́СОР, а, ч., іст. Засідатель казенної палати, військового суду та ін. Асесори, ісправники За мною ганяють, – Більше ж вони людей вбили, Як я гріхів маю! (з народної пісні); У 1777 році... Словник української мови у 20 томах
  7. асесор — Засідатель королівського суду Словник застарілих та маловживаних слів
  8. асесор — асе́сор (лат. assessor, від assideo – засідаю) судова службова особа в Стародавньому Римі (помічник претора), в країнах середньовічної Європи та деяких буржуазних державах (напр., у Німеччині). В Росії посаду А. запроваджено реформами Петра І. Колезький А. – в дореволюційній Росії цивільний чин. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. асесор — Асе́сор, -ра; асе́сори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. асесор — Асе́сор, -ра м. Становой приставъ. (Правобер.) Повернувся я з Сібіру, — нема ж мені долі... Асесори і справники за мною вганяють. Грин. III. 618. Словник української мови Грінченка